«Теорія Щастя» у Білому Домі

Ты только все, пожалуйста, запомни, Товарищ Память…

Эти ребята были среди защитников Белого Дома в Москве в те трагические октябрьские дни. Они вообще политически нейтральны, (Пацифисты, и больше всего им по духу зеленый цвет Экологического интернационала, в котором и состоят. Они — Братство Кандидатов в Настоящие Люди — Поэтизированного Объединения Разработки Теории Общенародного Счастья имени офицера группы «Альфа» -Геннадия Сергеева (*или коротко — «Б.К.Н.Л.-П.О.Р.Т.О.С.»), члены международной ассоциации эсперантистов. Кроме того, они — приверженцы философской школы «пифагорейцев». И утверждают, что по системе Пифагора — умеют вычислить «коэффициент Человечности» и выводить «Теорию Общенародного Счастья». А доказывает эта теория, что общество будет благополучным, если две основные противоборствующие в нем силы (партии) будут находиться в равновесии, и каждая — на достаточно высоком уровне (лидеры по уровню Человечности — не ниже 6 баллов по 10-ти балльной шкале Пифагора). А вот если перевесит одна из них — беда, тогда не избежать тоталитарного режима. Это как если бы «отключилось» одно из полушарий мозга — мышление сразу станет однобоким, неполноценным. Ведь что такое, оказывается, «совесть»: это есть «со весть», есть «весть» и есть «со весть» (союз двух вестей, как двух полушарий). И если нет этого союза между ними, то нет и совести.

Так как же влияют на общество ПОРТОСовцы? Ответ их прост: они встают на сторону той общественной силы (партии, фракции, крыла, блока и т. д.), которые слабее, чтобы укрепить их и восстановить пошатнувшееся равновесие. Даже если не полностью разделяют их идеи?— Даже.

 

С КОРАБЛЯ НА БАЛ

Поэтому, поясняют они, и оказались рядом с защитниками Белого Дома. На вопрос «за кого вы—за Ельцина, Руцкого или Хасбулатова?», ПОРТОСовцы отвечали: «Мы за Конституцию, за правовое государство».

В Москву ребята поехали на съезд российского комсомола, проходивший с 25 по 26 сентября, мирить «новых» комсомольцев со «старыми». Прибыв же в Москву, узнали, что ситуация там напряженная, и в ночь с 24 но 25 сентября трое ПОРТОСовцев съездили к Белому Дому и пришли к выводу, что Конституция нуждается в защите, президент в обратной связи. Тогда ПОРТОСовцы приняли обычное для себя решение — помочь более слабой стороне, чтобы устранить диктатуру.

Прямо со съезда колонна делегатов и гостей комсомольцев — ПОРТОСовцев в количестве 42-х человек, с развернутым транспарантом «Российский комсомол», зашагала по направлению к Белому Дому, где проходил митинг защитников Конституции. После митинга ПОРТОСовцы водрузили посреди площади у Белого Дома свое четырехцветное (красно-зелено-черно-белое — тезис- антитезис и диалектическое единство двух сторон вопроса, их мирное сосуществование) знамя «пифагорейцев ».

Напротив центральной баррикады стоял желтый бронетранспрортер-радиоретранслятор, который вещал на Белый Дом низкопробные похабные песенки «Путана», «Голубка моя», чтобы заглушить речи выступающих внутри оцепления. ПОРТОСовцы включили мегафон и попросили ОМОНовцев слушать подобные песенки у себя дома или включить что-нибудь покультурнее. ОМОНовцы призывам не вняли, тогда ПОРТОСовцы поставили со своей стороны баррикады плакат: «Невоспитанные ретрансляторы, ваши развратные песни из БТР — это и есть примитивный уровень вашей псевдокультуры». И подпись: «Комсомол – Б.К.Н.Л. России и Украины». (БКНЛ — Братство Кандидатов в Настоящие Люди). Тогда ОМОНовцы стали крутить песни на английском языке.

Разговаривая с участковыми милиционерами, которые были сняты с улиц Москвы и направлены сюда для оцепления, ПОРТОСовцы отметили, что в отличие от ОМОНа, участковые почти все — ребята довольно культурные и воспитанные. Настроены милиционеры были миролюбиво, угощали сигаретами (некурящие ПОРТОСовцы передали их защитникам) кормили печеньем. Беззлобно, мирно беседовали, сокрушались: вместо того, чтобы охранять законность, вынуждены здесь торчать. Мол, милиция должна быть вне насилия и вне политических амбиций политических лидеров. Пропускали в Белый Дом людей, которые приносили еду и теплые вещи защитникам.

Оказывается, с фашистами ПОРТОСовцы находились рядом, (перезнакомились с ними) Утверждают, что это романтически настроенные ребята. В отличие от обычного среднего парня, от фашистов не слышали мата, почти никто из них не курил. За 10 дней не видели ни одного пьяного фашиста, да и вообще — пьяного защитника Белого Дома. Приветствовали фашисты друг друга вскидыванием руки вверх и троекратным криком «Слава России!» Из разговоров с ними узнали, что их цели — благоденствие русского народа, отсутствие кровопролиття, високий рівень культури нації, стимулювання промисловості та правова держава, вони – за дружбу «між фашистами та іншими партіями всіх народів». Загалом, хлопчаки, «старша група дитсадка», їм хочеться подвигів, кидатися під танки з останньою гранатою. Ці «фашисти» – діаметральна протилежність гітлерівцям із другої світової. А от ті, що боролися проти «фашистів», ельциністи, психічно, на мою думку, здорово хворі, — розстрілювали беззбройних людей з танків і БТР — а хіба це, з точки зору нормальної людини, не відхилення від норми?

До початку штурму ПОРТОСівці підтримували морально-психічні сили захисників, розповсюджуючи листівки: «В обороні головне – спокій Духа. Не дратуйтеся самі та заспокойте товаришів. Сила Логіки не залежить від сили ГОЛОСУ. Пам’ятайте, що ви розмовляєте із соратниками із захисту Справедливості та Конституції. Комсомол — Б.К.Н..Л. Росії та України». Після листівок захисники лаятись між собою зовсім перестали. А ситуацію ПОРТОСівці бачили так: у цій патовій ситуації все залежало від Єльцина. Якби він не застосував чинності, він би програв так само, як програв і проливши кров захисників Конституції. Верховна Рада грала оборонну роль, у Єльцина була функція наступальна. Руцкой діяв у межах Конституції, а Єльцин порушив її. Такого висновку дійшли ПОРТОСівці і вирішили, що захищають принцип, а не конкретну людину.

 

ШТУРМ

3 жовтня громадяни прорвали кільце блокади з боку мерії, щоб звільнити блокованих громадян та депутатів. Єльциністи відхилили всілякі СПРОБУ ДОГОВОРИТИСЯ мирно. Після цього ПОРТОСівці, щоб не допустити кровопролиття при захопленні телефонної станції, «завдяки» якій не працювали телефони в Білому Домі, розгорнули свій прапор і приєдналися до групи захисників, що прямувала на Міуську телефонну станцію, закликаючи по мегафону громадян до спокою, дотримання революційного порядку. мирних методів Наблизившись до телефонної станції, закликали її адміністрацію капітулювати. Щоб уникнути кровопролиття, адміністрація капітулювала (їх злякав ПОРТОСівський прапор — вони не знали, якої влади люди з цим прапором). Після цього такою ж колоною, як і на початку, хлопці повернулися до Білого Дому.

Увечері 3 жовтня розпочався багатотисячний мітинг. Виступив на ньому Юрій Давидов, потім у нього взяла інтерв’ю кореспондент із агенції «Рейтер» (її потім убили). Потім ПОРТОСівців захисники включили до роти інженерної розвідки та виділили їм для ночівлі Малу залу. Їх хотіли розділити, направивши у два різні взводи, але Давидов (один із лідерів Б.К.Н.Л.- П.О.Р.Т.О.С.а) наполіг на тому, що відповідати за своїх хлопців буде сам тому що не може довірити їх випадковим людям. (Взагалі, якщо людина не пише поезію, то довіряти їй життя людей не можна – за теорією ПОРТОСівців).

У ніч перед штурмом Юрій провів серед своїх товаришів нараду, припустивши, що штурм почнеться о 6-й ранку (помилився на 45 хвилин, початок було о 6.45). Сказав, що потрібно створити дві групи: одна візьме речі та поїде з Москви, а інша залишиться захищати депутатів. Поперемінно висловилися всі 18 портовців з 5 міст і два новачки з Москви. Усі вирішили залишитися. Пізніше, на загальних зборах ПОРТОСівців у Харкові, всім, хто прийняв таке рішення, було надано звання «Герой Б.К.Н.Л.-П.О.Р.Т.О.С.а імені офіцера групи «Альфа» Геннадія Сергєєва ». Увечері провели Мозковий Штурм на тему «Методи ліквідації насильства у майбутньому суспільстві». Невже не розуміли, що є небезпека доти не дожити? Просто як один із реальних варіантів розглядався на нараді і такий, що хлопці залишаться живими. На 6 ранку призначили загальну будову. Будильника вони не мали. Проспали. О 6.45 їх розбудив грім гармат та автоматних черг. Залязгали гусеницями БМП, заревли БТРи, почали стріляти поверхами. Зверху, з даху, кинули пляшку із горючою сумішшю. Вона потрапила на броню, не завдавши шкоди. На озброєнні захисників були автомати, ручні кулемети та пістолети. Гранатометів, снайперських гвинтівок, ракет Земля-повітря не було. (У газетах писали, що були «Стінгери». Яків Стінгер, секретар з апарату Хасбулатова, справді був, і всі жартували, що «ось у нас стінгер є!»). Захисники не могли пробити броню, тому БТРи та БМП безкарно роз’їжджали перед їхнім носом. Усіх, хто був у дворі, покосили. На подвір’ї біля намету, де проводили молебень, лежали трупи. По суті, танкісти та БМПшники стріляли по беззбройних і слабко озброєних людях.

Так все-таки, вкотре ставиш запитання: навіщо ПОРТОСівці пішли на це явно «згубне» діло? І знову чуєш відповідь: а хіба даремно Ісус пішов на хрест? А загиблий Піфагор? А Джордано Бруно? Кожен з них здійснив подвиг, і ми їх знаємо і в 20 столітті Потім хлопці перейшли до зали Ради Національностей, де були депутати. Запитали: Що нам зараз робити? Їм відповіли: «Чекайте на подальші вказівки». У залі було багато жінок з обслуговуючого персоналу — куховарки, прибиральниці. Тому під час обстрілу з танкових гармат 125-міліметрового калібру в залі почалися голосіння, роздратування, крики, плач. ПОРТОСівці розгорнули свій прапор і тихо заспівали свій гімн «Товариш Правда». У залі всі затихли, паніка припинилася. Після цього оголосили, що жінки можуть вийти, по них стріляти не будуть. Обслуговуючий персонал із жінок зібрався, жінки почали виходити. Через пару хвилин пролунали крики і крики-залишилися живими заскочили назад в будинок. Було вбито парламентера з білим прапором у руках — Олександра Терехова. Загинув японський кореспондент.

 

О 16.00 Руцькій та Хасбулатов ухвалили рішення про капітуляцію. Припинили стрілянину захисники Білого Дому. До будівлі увійшли солдати групи Альфа. ПОРТОСівці були в останній групі, що покидали будівлю, виходили разом із Руцьким та Хасбулатовим. В останні хвилини під’їхала машина, зажадали Руцького та Хасбулатова на вихід. Руцькій подякував захисникам Білого Дому за гідне виконання свого обов’язку, стримано попрощався з друзями і разом із Хасбулатовим вийшов. Конвоїри вимагали підняти руки. Руцькою та Хасбулатов рук не підняли. Після виведення Руцького та Хасбулатова 20 ПОРТОСівців довели до зруйнованого снарядами магазину. Завели у магазин. Стали обшукувати. Багатьом дісталося прикладами, чоботами. Потім потягли далі. Депутат Бабурін перешкодив розподілу ПОРТОСівців ОМОНівцями на дві групи. Його побили автоматом, впершись у скроню. Потім його витягли в коридор, хлопців потягли до іншого під’їзду. Їм охоронець сказав зайти до під’їзду та сидіти там. За півгодини до них забігли два депутати: «Що ви, дурні, робите, це пастка! На ранок вас тут жодного в живих не буде, терміново йдіть!

Згрупувалися в 4 групи та призначили місцем зустрічі одне з міст Московської області. Пройшли по провулку повз бронетранспортера по одному-дві людини повільним кроком. Нею не стріляли, очевидно, приймаючи за місцевих жителів. Набережною вийшли з району оточення Білого Дому.

 

ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМУ

Місцеві жителі сказали, що було 600 людей. «Їх усіх кудись вивезли. Швидше за все, допитують, катують та розстрілюють у підвалах Білого Дому, куди заборонили доступ протягом кількох днів міністру охорони здоров’я та відповідним службам, іноземним кореспондентам» (перебуваючи в Білому Домі, хлопці дізналися, що там їжі та води було стільки, що вистачило б для всього складу Верховної Ради на кілька років. Вони підійшли до Краснопресненської райради, подивитися: що з Радами. Райрада зсередини була зайнята ОМОНівцями з автоматами. Сели трапезувати біля будівлі Ради та почали обговорювати проблеми. Підійшов чоловік і сказав, що він із служби безпеки Росії, опитав: Ви з України? «Звідки Ви знаєте?» — здивувалися вони. «Та вас вся Москва знає». І розповів, як вибратися з Москви, минаючи загороджувальні пости. (Всюди діяла система жорстокого контролю. На вокзалах ходили озброєні автоматами, запитували документи).

Багато хто до них з обох боків ставився позитивно і багато негативно. «Тому ми проводимо межу не між «білими» та «червоними», а між Людьми та Нелюдьми (категорія, визначена Піфагором ще у 6 столітті, до нашої ери)». Потім поїхали додому.

«Удома у нас багато справ», — продовжує Давидов, — «Зараз ми досліджуємо методи піднесення сільського господарства в Україні. Ми маємо фермерське господарство в 10 га землі. Організація наша не політична – для нас усіх зараз головне навчитися співіснувати, інакше ми дружно всією планетою копита відкидаємо. Напевно наша організація єдина, яка вийшла з Білого Дому без втрат. А втрати величезні. Опівдні у залі Ради національностей депутати оголосили: «За нашими підрахунками, від початку штурму серед захисників Білого Дому загинуло близько 500 осіб». Впевнені, що закордонних кореспондентів – француза, англійку, японця – вбили ОМОНівці. Білодомівцям не вигідно було вбивати кореспондентів – «за них» і так ніхто не знімав. «Своїх» кореспондентів ОМОНівці підвозили БТРами, показували що знімати. А закордонних убивали, адже вони цензурі не підкоряються. Думаємо, що ОМОНівців та міліціонерів загиблих у місті «угрохали» здебільшого свої. А то вийшло б, що всі вбиті – з-поміж захисників тільки. Думаємо, що фото та магнітофонні плівки у іноземних кореспондентів теж вилучать – їм не вигідно, щоб у світі дізналися правду. Наші фотоплівки? Ми їх залишили разом із речами у тому підвалі, інакше б нам звідти не вийти».

 

ЩО РОБИТИ?

Виновата «однопартійність» нашого мислення, вважають ПОРТОСівці. Відсутність діалектики розуміння соціальних процесів у суспільстві. Багаторічна селекція псевдоінтелектуальних сил у суспільстві та падіння інтелектуального потенціалу. Він і так був невисокий, адже до революції ми поступалися Європі. Потрібно було наздогнати, а ми відстали. Але, вважають ПОРТОСівці, ми обігнали закордонні країни за рівнем інтелектуальної еліти років на 500—600, а от у промисловості відстали років на 100. Селекції високодуховних, відокремлення їх від бездуховних, знищення перших і тепличне вирощування других призвело до переродження розвиненого суспільства. Так і не було досягнуто критичної маси інтелекту, необхідної для прогресу. Вижив лише архіумний, який зміг ухилитися від зубів, і також вижив дуже примітивний. «Середка» втекла за кордон, і найголовніше, часу на надолуження втраченого в нас уже немає. Так що битися нам зовсім не з рук, бо тоді вже миритися доведеться в спільній всепланетній могилі після загальної смерті. Тому ми, ПОРТОСівці, приєднуємося до мирних закликів захисників Справедливості та Конституції Білого Дому, які були проголошені на знаменитому «з’їзді при свічках» у формі «Гімну Білого Дому» (слова депутата Наумова, написані під час захисту Білого Дому 21 вересня — 4 жовтня 19 м., співав на з’їзді депутат Човників за участю всього залу, — серед них 12 делегатів від 20 осіб з «Б.К.Н.Л.-П.О.Р.Т.О.С.а» імені офіцера групи «Альфа» Геннадія Сергєєва» з Калуги, Харкова та Москви – ім’ям загиблого 4 жовтня 1993 року бійця спецпідрозділу «Альфа» Геннадія Сергєєва організація «Б.К.Н.Л.-П.О.Р.Т.О.С.» стала називатися після трагічних днів жовтня 1993 року) Цей Гімн – програма захисників Білого Дому.

(З інтерв’ю Юрія Давидова Харківській газеті «Панорама» №44 (147), жовтень 1993, Н.Бежіна)