Диваки з філософським нахилом

Декілька років тому в невеликому селі Караван, неподалік Люботина, з’явилася група хлопців і дівчат років 18 -20 – ти. Вони зайняли дві занедбані садиби, де вже давно ніхто ні жив і почали їх упорядковувати. Спочатку вирвали увесь бур’ян навкруги, розчистили від сміття подвір’я, полагодили огорожу. Після цього взялися за ремонт будинку і господа наче здобула друге життя. Спочатку місцеві жителі гадали, що то приїхала молодь з міста, щоб влітку відпочивати.

Але новосели не збирались полишать свого нового помешкання. Більше того, більше того почали обзаводитись реманентом, розводити живність, засаджувати город. І що характерно, робили все якось завзято, дружно, весело. Працювали з ранку до вечора. І ніяких тобі лайок, підліткових пустощів чи галасу. Жили і працювали тихо і спокійно. На відміну від багатьох сільських чоловіків, не вживали спиртного, не палили, не матюкалися. Словом, диваки якісь та й годі.

А коли селяни з Каравану побачили як двадцятирічний юнак пас корів і читав філософські трактати Канта, твори Вольтера, Руссо, Дідро, то здивуванню їх не було меж. Такого в селі ще не було!

Але новосели не збирались полишать свого нового помешкання. Більше того, більше того почали обзаводитись реманентом, розводити живність, засаджувати город. І що характерно, робили все якось завзято, дружно, весело. Працювали з ранку до вечора. І ніяких тобі лайок, підліткових пустощів чи галасу. Жили і працювали тихо і спокійно. На відміну від багатьох сільських чоловіків, не вживали спиртного, не палили, не матюкалися. Словом, диваки якісь та й годі.

А коли селяни з Каравану побачили як двадцятирічний юнак пас корів і читав філософські трактати Канта, твори Вольтера, Руссо, Дідро – то здивуванню їх не було меж. Такого в селі ще не було.

Пізніше проявилися ще деякі особливості молодіжної комуни та її мешканців. Так, наприклад, практично усі хлопці та дівчата захоплювались поезією Сергія Єсеніна, Марини Цвєтаєвої, Володимира Маяковського, Анни Ахматової, Йосипа Мандельштампа та інших відомих поетів. Після роботи, майже щовечора, молоді люди збиралися у своєму дворі коло хати і виразно читали вголос вірші під тихе звучання записів класичної музики, або співали під гітару дуже гарні мелодійні пісні.

Такі імпровізовані концерти не могли залишитися поза увагою місцевих жителів, поступово викликаючи в них повагу до несподіваних односельців. До цього двору потягнулась і місцева молодь, віддаючи перевагу змістовному дозвіллю.

Через деякий час селяни села Караван дізналися, що ці самі диваки з філософським нахилом є членами експериментального молодіжного сільськогосподарського фермерського господарства «Спарта». Це, переважно, міські юнаки та дівчата, які одного разу вирішили не сидіти на шиї у своїх батьків, а організувати власне сільськогосподарське виробництво з тим, щоб допомогти сім’ям плодами своєї праці на землі, самоутвердитись у житті, стати справжніми особистостями…

На засіданні виконкому Люботинської міської ради від 8 листопада, серед інших питань порядку денного, розглядалася також скарга, адресована Харківському губернатору А.Авакову та голові Харківської райдержадміністрації В.Бакуменку, котру підписали більше 30 мешканців села Караван. У цій скарзі, зокрема, йшла мова про те, що члени так званого учбового господарства “Спарта”, розташованого поблизу Люботина, начебто ведуть незаконну господарську діяльність, забруднюють навколишнє середовище несанкціонованим вивозом гною з корівника та свиноферми, не миються і складають незрозумілі вірші…

До речі, це питання неодноразово розглядалося і на виконкомі, і на сесіях Люботинської міськради, котрі ретельно розглядали цю проблему, вносили відповідні зауваження та пропозиції. Частину недоліків члени “Спарти” усунули, інші вимоги, з тих чи інших причин, так і не змогли виконати.

Відверто кажучи, претензії різноманітних міських служб – пожежників, санепідемстанції, головного архітектора, податківці – були слушними, відповідали законодавству. Але видно, що молоді фермери не ледарюють: щоденно вивозять гній з території, проклали труби для відводу з корівника сечовини, припинили займатися землеробством, виконуючи припис комісії…

Особисто я не відмовився від нагоди побувати в Каравані, на території учбового господарства “Спарта”. Звичайно не можу стверджувати, що все там блищало від чистоти. Але свійські тварини почувалися чудово. Свині щось смачно чавкали у хліву, вівці весело бігали по газону, у ситих корів були аж роздуті боки та вим’я, а дві кобили, Рапіда та Блокада, угледівши людей, хутко прибігли до них. Це вже не кажучи про безліч котів, собак та кіз.

Тут же, на тісному дворі, знаходилися два трактори і причіпний інвентар до них, запчастини. Далі – виднілися дві скирти сіна. Бабця Катерина чистила щойно зібрану хлопцями моркву, а колишній водій – караванчанин з багаторічним стажем Іван Кирилко допомагав Геннадію Благову ремонтувати автопричеп. Словом, усі були при ділі. Одне очевидне – сільську роботу в білому халаті та рукавичках не виконаєш, як не намагатимешся.

На засаді ж виконкому Люботинської міськради найбільше мені сподобалися слова міського голови О.Гаркуші:
- Приїхали до нас ці молоді люди з різних міст України і Росії, щоб працювати на землі… Давайте знаходити порозуміння для того, щоб краще вирішувати наші справи…

Ці розважливі слова міського голови м.Люботина вселяють впевненість у розв’язанні проблем пов’язаних з діяльністю молодіжного учбового господарства “Спарта”.

В.Чигрин.