Портосове щастя

Портос назавжди залишиться для нас таким собі веселунцем з обличчям актора Смирницького на службі французького короля. Великим мисливцем до їжі, що мріє про баронське звання і розуміє під щастям «теплу дружину під боком».

Засновник молодіжної організації П.О.Р.Т.О.С. Юрій Давидов щастя розумів трохи інакше. І наприкінці вісімдесятих почав розробляти свою теорію щастя. Будучи шанувальником Піфагора, він привніс у його вчення ідеї вождя світового пролетаріату, доповнив їх військово-патріотичною риторикою та пропагандою здорового способу життя. Через війну ПОРТОС (Поэтизированное Об’єднання Розробки Теорії Загальнонародного Щастя) з портосовим щастям нічого спільного не мало. Залишився лише мушкетерський девіз: один за всіх і всі за одного. Діяльність Давидова не викликала однозначних оцінок. Восени 1993 року Давидів товариші перебували у Білому Домі під час розстрілу парламенту ельценістами. У наступні роки члени П.О.Р.Т.О.С. активно займалися підприємницькою діяльністю. Створивши свого роду тимурівську організацію, надавали безоплатну допомогу інвалідам та ветеранам війни. На президентських виборах 1996 року портосівці активно працювали у виборчому штабі Михайла Горбачова. Політолог Горбачов-фонду Віктор Кувалдін каже, що «хлопці справили на нього враження чесних та порядних людей, анітрохи не фанатичних». І все ж таки експерименти на ниві щастя привели засновника організації Давидова в банальну психлікарню. Ухвалою Московського обласного суду від 3 лютого 2004 Давидов Юрій Опанасович направлений на примусове лікування в психіатричний стаціонар спеціалізованого типу, як особа, яка вчинила злочини, передбачені статтями Кримінального кодексу Російської Федерації. «Незаконне позбавлення волі», «посягання на права та особистість громадян», «катування», «організація незаконного збройного формування». Адвокати категорично незгодні з вироком і сьогодні розглядає Європейський суд. Цю інформацію про діяльність організації ПОРТОС можна легко знайти на українських сайтах. Але що собою не віртуальний ПОРТОС?

Капітан ІЖИЦЬКИЙ, «Мегаполіс» 21.12.2006, №16 (16)